Вимоги до тексту наказів
Викладання тексту наказу установ (організацій), які діють на принципах єдиноначальності, повинно йти від першої особи у формі однини.
Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності
установи та з адміністративно-господарських питань складається з двох частин -
констатуючої (преамбули) і розпорядчої (революційної) частин.
Констатуюча частина тексту наказу містить такі
елементи:
- вступ (вказується причина видання наказу);
- доведення (переказуються головні факти);
- висновок (викладається мета видання наказу).
Констатуюча частина наказу викладається в міру можливості
стисло й охоплює ті питання, щодо яких будуть подані приписи в розпорядчій
частині. Вона може обмежуватись однією-двома фразами. Починається констатуюча
частина словосполученнями: У зв'язку.... На виконання.....Згідно із ... .
Відповідно до.... Для виконання... З метою....
У констатуючій частині наказу автори можуть вказувати
підставу, обґрунтування або мету складання документа, наприклад:
З метою реалізації Постанови Верховної Ради України від....
Якщо документ видається на підставі іншого розпорядчого
документа, у констатуючій частині зазначаються назва виду цього документа, його
автор, дата, номер та заголовок.
Наприклад: На виконання постанови Кабінету Міністрів
України від 19 березня 2013 р. №178 "Про впорядкування застосування
..."
Крапка в кінці констатуючої частини не ставиться.
Розпорядча частина наказу починається із слова "
НАКАЗУЮ", розпорядження може починатися із слова "ЗОБОВ'ЯЗУЮ",
яке друкується з нового рядка великими літерами без відступу від лівого поля і
лапок, після чого ставиться двокрапка.
Структура розпорядчої частини наказу залежить від обсягу і
змісту наказу. Якщо в пункті наказу міститься кілька заходів, різних за
характером, то кожен виділяється в підпункт. У кожному пункті повинні бути
зазначені виконавці (структурні підрозділи або конкретні посадові (службові)
особи), конкретні завдання (доручення) і строки їх виконання. Виконавці можуть
бути названі також узагальнено, наприклад: "головам районних державних
адміністрацій", "начальникам структурних підрозділів".
При цьому, як правило, не застосовується написання
неконкретних доручень, які містять слова: "прискорити",
"поліпшити", "активізувати", "звернути увагу"
тощо.
Якщо завдання або дія передбачає конкретного виконавця, відповідний
пункт починають із зазначенням посади і прізвища виконавця у давальному
відмінку. Ініціал(и) у тексті наказу ставлять після прізвища, наприклад:
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити зведену номенклатуру справ установи.
2. Завідуючій канцелярією Феденко Т. М. організувати заняття
з керівниками структурних підрозділів...
Якщо наказом (розпорядженням) відміняється попередній
розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен
починатися із слів:
"Визнати таким, що втратив чинність,...".
Зміни, що вносяться до наказу (розпорядження) оформляються
окремим наказом (розпорядженням), який повинен мати такий заголовок: "Про
внесення змін до наказу (розпорядження)..." із зазначенням дати, номера,
назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни.
Розпорядча частина такого наказу (розпорядження) починається
з такого пункту:
1. Внести зміни до наказу (розпорядження)".
Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого
документа, наприклад:
1) пункт 2 викласти в такій редакції:...";
2) пункт 3 виключити";
3) абзац другий пункту 4 доповнити словами...".
Якщо зміни до розпорядчого документа оформляються на
окремому аркуші (аркушах), в першому пункті розпорядчої частини наказу
(розпорядження) зазначається:
1) Внести зміни до.....(додаються)".
До наказів (розпоряджень) не може включатися пункт
"Наказ (розпорядження) довести до відома...". Установи, їх структурні
підрозділи, посадові (службові) особи, до відома яких доводиться наказ
(розпорядження), зазначаються у покажчику (списку) розсипки, який укладач готує
разом з проектом розпорядчого документа і передає до служби діловодства після
підписання такого документа.
Останній пункт розпорядчої частини наказу у разі потреби
може містити рішення про покладення на структурний підрозділ або посадову особу
функцій з контролю за виконанням наказу (розпорядження). При цьому, строк
виконання наказу має бути реальним. Необхідно також враховувати час на
доведення вміщеної інформації до конкретних виконавців.
Нумеруються накази (розпорядження) у порядку їх видання у
межах календарного року; накази (розпорядження) з основної діяльності,
адміністративно-господарських питань та з кадрових питань (особового складу)
мають окрему порядкову нумерацію.
Копії наказів (розпоряджень) засвідчуються службою діловодства
чи кадровою службою і надсилаються заінтересованим установам, посадовим особам,
працівникам. Список розсипки складається і підписується працівником, який його
склав.
https://pidru4niki.com/1333122260580/dokumentoznavstvo