Вживання іменників
При складанні документів виникають великі труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у доборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією. Наприклад: професор - професорка, лікар - лікарка, фізик - фізичка, працівник - працівниця, викладач - викладачка [125].
Не вживають у ділових документах узгодження типу: наша
голова наказала, головна технолог поїхала тощо.
В офіційних ділових документах не рекомендується називати
осіб за місцем проживання та їхньою професією типу: сільчани, городяни,
заводчани, дистанційники, поштарі, а вживаються: мешканці села,
мешканці міста, робітники заводу, службовці дистанції, працівники пошти.
Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічаємо
однину. Наприклад: Фермер Павло Харченко зібрав великий урожай цукрового
буряка, соняшника й картоплі.
Іноді в ділових документах іменники, що означають
речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино тощо), набувають форм
множини. Наприклад: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина,
мінеральні води, технічні мастила.
Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників.
Так, іменники чоловічого роду в діловому мовленні мають переважно закінчення
-у. Наприклад: ректору, а не ректорові, директору, а
не директорові. Закінчення -ові, -еві використовуються переважно в
художній літературі чи розмовній мові [127].
Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка
однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а,-я (документа), інші
на -у,-ю (протоколу, принципу, факту). У таких випадках слід
звертатись до орфографічного словника.
Застосування прикметників
Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі
у використанні ступенів порівняння, оскільки в діловому мовленні частіше
вживані аналітичні форми.
Наприклад: повний, більш повний, найбільш повний;
вичерпний, більш вичерпний, найбільш вичерпний.